«І на оновленій землі. Врага не буде супостата…»

  З плином часу ми все більше переконуємося, що творчість Тараса Шевченка – то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. Задля вшанування пам’яті постаті Кобзаря у ВКІ, напередодні 212-річниці від дня його народження,  розгорнута книжкова виставка.

                                                                           

Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любов до людей у ненависть і погорду, а віру в Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Таким був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».