Як перетворити читання у захоплення? Ось наші поради батькам:
— частіше ходіть до бібліотеки;
— передплатіть хороший дитячий журнал;
— більше читайте дитині;
— подавайте власний приклад: нехай дитина частіше бачить, як ви самі читаєте книжку, газету чи журнал;
— даруйте книжки;
— відведіть дитині полицю чи шухляду для найулюбленіших видань;
— беріть книжку в подорож. Від цього вона стане ще цікавішою;
— не уникайте всіх «чому?», «що?», «коли?»...
Не залишайте нічого нез'ясованим;
— читайте в будь-який час, коли вам зручно.
Канадські колеги стверджують, що проблема читання стоїть у них не менш гостро. Привчати до книжки малюка потрібно чи не з пелюшок.
Дітям легше прищепити любов до читання, ніж дорослим.
Найсприятливіші умови для вироблення добрих звичок — у ранньому віці. Звикнути до книжки з малоліття — це не лише полегшити собі подальше життя, а й зробити його цікавішим, насиченішим. І ніякий телевізор чи відео тут не суперник.
Насолода, котру малюк дістає від казки, прочитаної перед сном, допомагає розвинути позитивне ставлення до читання. А якщо це переходить у повсякденне заняття, то він переконується, як високо ви цінуєте читання, коли не жалкуєте відводити йому дорогоцінний і часто обмежений час. Усе, що важливо для вас, набуває цінності й для дитини. І незабаром малюк почне «допомагати» вам читати: перегортатиме сторінки, вказуватиме на слова. У такий спосіб він пізнає правила писемної мови: початок і кінець книжки, рядка, сторінки. Збагачується і словниковий запас, розвивається уява.
Починати слід якомога раніше. Шестимісячний вік — це вже не рано. Не бентежтесь, якщо дитина не все розуміє або не розуміє, здавалося б, нічого. Нехай малюк звикає до вашого голосу в поєднанні з добрими, ласкавими почуттями й книжкою.
Знайдіть тихе, затишне місце, подалі від телевізора й усього того, що може вам заважати. Нехай це стане традиційним місцем для читання.
Подбайте, аби малюк сидів ближче до вас, щоб разом ви могли розглядати малюнки, щоб він допомагав перегортати сторінки.
Привчити себе до книжки складно. Пропоновані поради можна не приймати за прописні істини. Але завжди слід пам'ятати про непоправність того, що нерідко втрачаємо через власне невігластво. Попри всі зміни бібліотека має залишатися осередком духовного становлення дитини.
Якщо дитина не любить читати...
Комп'ютер, телевізор, мобільний телефон, dvd - все це є майже в кожному домі. А чи багато у Вас книжок? Не просто паперових виробів у привабливих обкладинках, а саме Книжок з великої літери. Тих книжок, які читали Ваші батьки, читаєте Ви, читатимуть Ваші діти? Чи любите Ви читати? Чи знаєте, які книжки читає Ваша дитина? Чи читає вона взагалі? Поміркуйте над цими питаннями і, ми впевнені, що Ви погодитесь з тим, що дитину привчати до читання необхідно саме у молодшому віці, коли вона тільки готується до школи.
Тому раджу Вам: знайдіть хоча б годину на місяць і прийдіть разом з сином чи донечкою до шкільної бібліотеки.
Ви будете приємно здивовані розмаїттям дитячих книжок та журналів, особливою бібліотечною атмосферою.
Підійдіть до книжкових полиць і покажіть дитині книжки, які Ви читали в дитинстві, розкажіть чому вони Вам запам'яталися, перегляньте разом дитячі журнали, літературою з книжкових виставок.
Нехай дитина самостійно, або за Вашою порадою, обере собі книжечку для читання вдома. Потім разом обговоріть прочитане. Може, маленький читач захоче намалювати відгук на книгу. Зробіть Ваші відвідини шкільної бібліотеки доброю традицією!
Бережіть психічне здоров'я дитини
1. Створіть удома спокійну, дружню атмосферу. У разі необхідності робіть дитині зауваження коректно, не підвищуючи тону.
2. Будуйте стосунки з дитиною на основі взаємоповаги і взаєморозуміння. Прислухайтеся до думки дитини, надавайте їй змогу вільно висловлюватися.
3. Встановіть чіткі вимоги до дитини і будьте послідовними, вимагаючи їх виконання.
4. Будьте терплячими стосовно дитини. Контролюйте власні негативні емоції.
5. Заохочуйте допитливість дитини, збагачуйте розвивальне предметно - ігрове середовище сюжетними іграшками, книгами, настільними іграми тощо. Виділіть для дитини, по можливості, окрему кімнату або створіть їй власний дитячий куточок у загальній кімнаті.
6. Поважайте дитину, вірте в її можливості, створюйте умови для її всебічного розвитку. Разом з дитиною відвідуйте дитячі вистави в театрі, переглядайте розвивальні телепередачі, читайте художню літературу. Обов'язково обговорюйте, аналізуйте отриману дитиною інформацію.
7. Розвивайте в дитини впевненість у собі, активність, адекватну самооцінку. Хваліть дитину. Не залишайте непоміченою дію,що її дитина зробила самостійно, доклавши певних зусиль.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ВДОМА
Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.
ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.
Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.
ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.
ЧОМУ ДІТИ ТА БАТЬКИ НЕ РОЗУМІЮТЬ ОДИН ОДНОГО?
Для того щоб допомогти вам краще та ясніше усвідомити свої стосунки з дитиною, пропонуємо невеликий «Тест для батьків».
Серед усіх речень треба відмітити ті з них, які ви вважаєте правильними.
- Діти не розуміють своїх батьків, тому що:
- Діти не бажають витрачати зусилля, щоб зрозуміти батьків.
- У дітей недостатній життєвий досвід.
- У них не вистачає розуму, щоб зрозуміти очевидні для батьків речі.
- Ніхто не вчить дітей правильно розуміти своїх батьків.
- Діти розраховують на те, що батьки завжди їх розуміють.
- Дітям не потрібне розуміння, вони бажають тільки бавитись.
- Діти відчувають, що батьки їх не люблять, та роблять все «на зло»
- Батьки не вважають за потрібне пояснювати дітям свої вимоги.
- Батьки зловживають довірою та довірливістю своїх дітей.
- Діти не шукають розуміння, а бажають виконувати свої забаганки.
Відмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:
А: 1; 3; 5; 6; 10 – винні діти. В: 2; 4; 7; 8; 9; - винні батьки.
- Батьки не розуміють своїх дітей, тому що:
- Впевнені, що діти добре їх розуміють, але вдають зворотнє, щоб досягти «свого».
- Вважають, що їм «нічого та нікого» розуміти, тому що діти малі, а тому – дурні.
- Впевнені, що діти самі повинні навчитися їх розуміти, якщо бажають уникнути покарання.
- Батьки забули той час, коли самі були дітьми.
- Батьки й так багато сил віддають своїм дітям, щоб витрачати сили ще й на їх розуміння.
- Впевнені, що якщо буде «дуже потрібно», то вони примусять дітей розуміти свої вимоги.
- «Повне розуміння» однаково неможливе, а інше не варте витрачених сил.
- Впевнені, що все налагодиться само по собі, без якогось розуміння.
- Батьки не вважають за потрібне поводитися так, щоб діти їх розуміли.
- Діти не бажають бути слухняними тому, що не люблять підкорюватися.
Відьмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:
А: 1; 2; 3; 7; 10 – винні діти. В: 4; 5; 6; 8; 9 – винні батьки.
Якщо ви обрали варіанти I.А та II.А, то ви перекладаєте провину за стосунки, які склалися, на саму дитину, а себе не вважаєте відповідальним за характер стосунків.
Якщо ви обрали варіанти I.В та II.В, то ви берете відповідальність за встановлені стосунки на себе.
Якщо ви обрали змішані варіанти, до яких належать відповіді А і В, то ви дивитесь на свої стосунки з дитиною як на двосторонній прцес і розумієте, що необхідно бути вимогливим не тільки до дитини, але й до себе самого.
Для того щоб допомогти вам краще та ясніше усвідомити свої стосунки з дитиною, пропонуємо невеликий «Тест для батьків».
Серед усіх речень треба відмітити ті з них, які ви вважаєте правильними.
- Діти не розуміють своїх батьків, тому що:
- Діти не бажають витрачати зусилля, щоб зрозуміти батьків.
- У дітей недостатній життєвий досвід.
- У них не вистачає розуму, щоб зрозуміти очевидні для батьків речі.
- Ніхто не вчить дітей правильно розуміти своїх батьків.
- Діти розраховують на те, що батьки завжди їх розуміють.
- Дітям не потрібне розуміння, вони бажають тільки бавитись.
- Діти відчувають, що батьки їх не люблять, та роблять все «на зло»
- Батьки не вважають за потрібне пояснювати дітям свої вимоги.
- Батьки зловживають довірою та довірливістю своїх дітей.
- Діти не шукають розуміння, а бажають виконувати свої забаганки.
Відмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:
А: 1; 3; 5; 6; 10 – винні діти. В: 2; 4; 7; 8; 9; - винні батьки.
- Батьки не розуміють своїх дітей, тому що:
- Впевнені, що діти добре їх розуміють, але вдають зворотнє, щоб досягти «свого».
- Вважають, що їм «нічого та нікого» розуміти, тому що діти малі, а тому – дурні.
- Впевнені, що діти самі повинні навчитися їх розуміти, якщо бажають уникнути покарання.
- Батьки забули той час, коли самі були дітьми.
- Батьки й так багато сил віддають своїм дітям, щоб витрачати сили ще й на їх розуміння.
- Впевнені, що якщо буде «дуже потрібно», то вони примусять дітей розуміти свої вимоги.
- «Повне розуміння» однаково неможливе, а інше не варте витрачених сил.
- Впевнені, що все налагодиться само по собі, без якогось розуміння.
- Батьки не вважають за потрібне поводитися так, щоб діти їх розуміли.
- Діти не бажають бути слухняними тому, що не люблять підкорюватися.
Відьмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:
А: 1; 2; 3; 7; 10 – винні діти. В: 4; 5; 6; 8; 9 – винні батьки.
Якщо ви обрали варіанти I.А та II.А, то ви перекладаєте провину за стосунки, які склалися, на саму дитину, а себе не вважаєте відповідальним за характер стосунків.
Якщо ви обрали варіанти I.В та II.В, то ви берете відповідальність за встановлені стосунки на себе.
Якщо ви обрали змішані варіанти, до яких належать відповіді А і В, то ви дивитесь на свої стосунки з дитиною як на двосторонній прцес і розумієте, що необхідно бути вимогливим не тільки до дитини, але й до себе самого.
Немає коментарів:
Дописати коментар