Ліні Костенко 19 березня виповниться 94. Не любить, коли з неї роблять «ідола», звеличують чи обсипають пишними епітетами.Тому без зайвого красномовства, але щиро, пишемо про цікавезні історії з життя поетеси — як мріяла стати льотчицею в дитинстві, чому жбурляла в Івана Драча нагородою та як таємно від доньки їздила в Чорнобиль.  А ще – про її роздуми щодо спаленого Польщею українського зерна й про те, як пані Ліна «всі 30 років незалежності знала, що росіяни на нас нападуть»

 

Про поезію та силу слова

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.